Ігор Назарук

Коли ворог ступив на землю святу,
Він не вагався — встав у стрій одразу.
Ігор пішов, як тисячі синів,
Та серце мав — міцніше від наказу.
П’ять довгих років — служба без вагань,
Два з них — на “нулі”, під небом вогняним,
Де кожен день — як вічність і як бій,
Та він стояв — і залишавсь живим.

Ігор, воїне, захисник землі,
Ти тримаєш небо нам на плечі.
Через біль, дороги і бої
Ти ведеш до світла, до безпеччя.
П’ять років — це не просто шлях,
Це життя, віддане країні.
І поки ти в строю — живе
Віра й надія в Україні.

Харківщина — Дергачі й Ізюм,
Курульки, Барвінкове пам’ятають.
Там, де гримів війни важкий грім,
Твої сліди й досі не зникають.
Під Краматорськом — рана і біль,
Та ти не здався, вистояв, піднявся.
Госпіталі — як зупинки в житті,
Але до строю знову повертався.

Ігор, воїне, захисник землі,
Ти пройшов крізь вогонь і втрати.
Та не зламався в цій страшній війні —
Бо ти звик Україну тримати.
Медалі — це лише метал,
Та за ними — справжня сила:
Соледар і Бахмут знають,
Як твоя відвага їх боронила.

Тепер за кермом — та не легше шлях,
Воєнні дороги, пил і тривоги.
Везеш ти БК, рятуєш братів,
Де кожен кілометр — як крок до перемоги.
Ротації, хлопці, навчання й фронт,
Ти поруч — і значить буде підтримка.
І навіть техніку з “сірої” тягнеш —
Бо знаєш: важлива кожна хвилинка.

П’ятий рік… і знову в строю,
Не для слави — для рідної хати.
Ігор Назарук — ім’я, що звучить
Як сила, що вміє тримати.
І поки такі, як ти, є в нас —
Україна стоїть і буде.
Ти — наш захист, ти — наш час,
Ти — герой серед звичайних людей.