p

Я — Світлана Миколаївна, вчителька з душі,
У Павлопільській гімназії — мої дитячі світи.
Тридцять сім років — шлях мій непростий,
Та в кожнім ранку — сенс великий і живий.

Відчиняю двері класу — світла мить,
І усмішки дитячі серце зігріть.
Що я варта, діти, без ваших очей?
Ви — натхнення моє серед всіх життєвих речей.

(Приспів)