Мовнюки

Слово как повод — снова про коды,
Споры без довода — крики в проходах.
Мова не довод — воина подвиг,
Тот, кто не пробовал — строит вам облик.
Вы про «не можно» — строго и сложно,
Будто бы можно жить только по ГОСТу.
Громко, но пусто — ломка у вкуса,
Компас без курса — толком ни к руслу.
Мнимый контроль — символ и роль,
Мир вам не боль — вы вне боевой.
Пыль на броне — стиль на стене,
Вы на войне? Нет — вы в стороне.
Слово — как фетиш, будто бы лечит,
Только калечит, делая вечным
Спор ни о чём — в чём же при чём
Тот, кто с плечом, шёл под огнём?


Мова як зброя — знову про воїнів,
Слово без бою — спроба без вогню.
Доводи строять — формою кроять,
Ті, хто не воює — правила творять.
Гучно, але пусто — жорстко і вузько,
Курс без компаса — рух без навантаження.
Зовні все чітко — зсередини рідко,
Є хоч крапля досвіду? Чи тільки збудження?
Мова — не броня, слово — не куля,
Тут не дискусія — тут тебе нулять.
Той, хто в окопі — знає по собі,
Мовчки робить — не пише про мові.
Вибір не в слові — вибір у дії,
Там, де є воля — там і надія.
Хто не тримав — той не впливав,
Мова — не фронт, фронт — це коли ти встав.