SOF Group

— Статика…
— …ніч чиста…
— …вихід через тридцять секунд…

[Куплет 1]
Ніч чорніша за думки, що лишились позаду
Я веду їх крізь темряву, без права на зраду
Кожен крок — це наказ, що написаний кров’ю
Ми не йдемо вперед — ми стаєм їх умовою
Очі звикли до пітьми, як до старого друга
Серце б’ється спокійно, не швидше, не туго
Ми як вітер без звуку, як glitch у системі
Вони навіть не знають, що вже на нашій схемі
Моя група — як один, кожен рух синхронний
Ми не просто солдати — ми код автономний
Світ звузився до точки, де рішення прості
Або ми повернемось… або лишимось в імлі
Я дивлюсь на маршрут, і час стирає страх
Тут немає “назад”, тільки ціль і контакт
Я вдихаю цю ніч, як останній контроль
— Купер на зв’язку… Чарлі, як прийом? Передаю тобі роль.

[Куплет 2]
Земля говорить тихо, якщо знаєш, як слухать
Тут під кожним кроком може смерть тихо рухать
Мої руки читають метал, як старий манускрипт
Де помилка одна — і весь світ стане в clip
Я зупиняю час між “є” і “нема”
Між життям і пітьмою тонка як струна
Кожен дріт — це питання, кожен вузол — як test
Я вирішую долю одним рухом без stress
Піт стікає по скроні, але пальці як stone
Я давно не людина — я ходячий алгоритм zone
Вони вірять у мене, як у землю під ногами
Я тримаю їх шлях своїми тихими руками
Світ мовчить, поки я говорю з темнотою
І вона відступає перед моєю роботою
Шлях чистий, і ніч знову дихає повільно
— Чарлі чисто… Юджин, дай картинку стабільну.

[Куплет 3]
Я вище за страх, але ближче, ніж їхні сни
Я бачу їх рух, хоча вони думають — самі
Моє око в небі, але серце з групою там
Я їх тінь і їх щит, їх невидимий план
Монітор світиться, як холодний світанок
Я читаю цей світ, як відкритий файл без останок
Кожна точка — це pulse, кожна тінь — це секрет
Я бачу їх кінець ще до того, як він дав еффект
Мій птах без душі, але з зором богів
Я їх очі, коли світло не бачить ворогів
Вони рухаються вниз, але я вже там був
Я веду їх вперед, навіть якщо мовчу
Вітер носить сигнал через ніч і бетон
Ми як один організм, як єдиний закон
Ціль у полі, і час знову стискає курок
— Юджин веде… Спенсер, ти бачиш їх крок?

[Куплет 4]
Я лежу, і земля приймає мене як свого
Я не дихаю зайве, щоб не зрадити нікого
Світ звузився до скла і холодного хреста
Де життя і небуття розділяє риска проста
Я не думаю “чому”, я думаю “коли”
Моя тиша гучніша за їхні слова і столи
Мій палець — це вирок, що пишеться без чорнил
Я став точкою там, де світ себе зупинив
Час не рухається тут, він просто чекає
Поки правда в металі свою роль зіграє
Я останній рубіж між пітьмою і ними
Я тримаю цей баланс своїми руками живими
Вони навіть не знають, що їх світ вже згас
Що їх крок — це останній непрожитий час
Все готово. І ніч знову мовчить навкруги
— Спенсер готовий… Купер, веди нас туди.
[Фінал — всі, по радіо, по черзі, тихо]
— Купер: “Рух.”
— Чарлі: “Шлях чистий.”
— Юджин: “Веду.”
— Спенсер: “Прикриваю.”
— Всі разом, тихо:
“Ми тут.”