Не забув

Не забув, не забув, на війні, твої очі .
Часто снять вони у степу серед ночі.
Лиш на серці журба, що я їх не цілую.
Бо вже доля така, тут, за правду воюю.
Не забув, не забув, твої, губи, медові.
Ті солодкі вуста, що так прагнуть любові.
Коли важко в боях, душа хоче додому ,
Відчуваю тепло, твоїх, рук через втому.
Ти є доля моя і життєва потреба
Без очей це життя вже нікому не треба
Ти є щастя без меж , океан безкінечний
Ти кохання моє , світле й чистосердечне
Не забув , не забув, твоє, довге волосся.
Яке вітер гойдає немов в полі колосся .
Я з думками завжди, лише, буду з тобою.
Бо в цім світі воюю, щоб жила у спокою.