Нагляд

Коридор холодний, бетон мовчить,
Пост під замком — служба стоїть.
Молодший інспектор — не герой кіно,
Та знає одне: тут не буде дно.
Форма проста, але погляд сталий,
За спиною — закон, не страх і не жаль.
Тут кожен крок — під контролем жорстким,
Бо гниль під маскою лізе нахабно й слизько.
Ми — нагляд і безпека, порядок і щит,
Проти гнилих зеків, що рвуть цей світ.
Тут не зона комфорту, тут служба і бій,
Закон — не погроза, закон — це стрій.
По той бік ґрат — погляди злі,
Маніпуляції, шепіт, понти.
Хтось тисне словами, хтось — через страх,
Та дисципліна тримає цей дах.
Гнилі поняття, тюремний “закон”,
Ламаються об чіткий заслон.
Не крик і не сила — холодний контроль,
І кожен порушник платить за роль.
Ми — нагляд і безпека, порядок і щит,
Проти гнилих зеків, що рвуть цей світ.
Тут не базар і не темний двір,
Тут статут, відповідь і чіткий орієнтир.
А над системою — тверда рука,
Підполковник Ткаченко — школа й стіна.
Микола Сергійович — слово і чин,
Без зайвих понтів, без порожніх причин.
Він не кричить — і від того міцніше,
Бо порядок тримається не на галасі.
Знає кожен пост, кожну зміну й ніч,
І за людей стоїть, як за власний щит.
Коли важко — він поруч, не десь “на паперах”,
Рішення чіткі, без страху й без схем.
І молодші інспектори рівняються в стрій,
Бо є командир — і є за ким іти.
Ми — нагляд і безпека, залізний кордон,
Проти гнилі, що мріє про злом.
З таким начальником — служба не тінь,
А сила, порядок і справжня суть змін.