моя сім'я

[Куплет 1]
Ми йдемо з тобою разом ще з п’ятнадцятого року,
дві стомлені душі, що знайшли одна одну в цьому широкому світі й гомоні.
А з дев’ятнадцятого — ти моя дружина,
моє тепло, мій дім, людина, яка знає мене до кісток і все одно обирає.

Час минає, він інколи болюче шкрябає серце,
але ти — та, через кого я навчився любити чесно, по-справжньому, без броні.
І коли світ сипався — ти стояла поруч,
коли я мовчав — ти чула,
коли я падав — ти тримала.

[Куплет 2]
Соня… наша маленька хвостата донечка,
котра вміє лікувати тишу краще, ніж половина світу.
Ми обіймали її разом, і кожен дотик нагадував:
навіть коли небо темніє,
ми досі сім’я.

І я бачу, як ти дивишся на неї —
з тією ніжністю, яку дано лише матерям.
І мені хочеться, щоб ти знала:
для мене ти — найсвітліша з усіх, хто ходить цією землею.

[Куплет 3]
Ми пережили те, що ніхто не мав би переживати.
І життя, здавалось, обривалось не раз…
Але кожного разу твоя рука знаходила мою.
І я дихав знову.

Я не завжди вмію говорити правильно,
не завжди вмію тримати обличчя рівним,
але серце моє — твоє.
З першого кроку до сьогоднішнього дня.
І кожен ранок, навіть найважчий,
має сенс, поки ти в ньому є.

[Куплет 4]
Ми не зламались.
Ми пройшли крізь біль, що тягне на дно,
і залишилися поруч.
Ти — причина, чому я хочу жити далі,
ти — моя рівновага, моя тиша, моє світло.

І навіть якщо доля була жорстокою,
наша любов — міцніша за це.
Я вірю в нас.
Вірю в майбутнє, яке ми ще візьмемо в руки.
Бо з тобою поруч я не втрачаю себе.

[Аутро]
Дякую тобі за роки, за силу, за ніжність,
за наш дім, за Соню, за кожен день,
коли ти була моїм серцем у світі, який інколи забуває бути добрим.

Я люблю тебе.
І поки моє серце б’ється —
я вибиратиму тебе знову.
Щодня.