Марсік

[Куплет 1]

Вогонь і дим ти бачив ближче, ніж будь-хто з нас,
і все одно лишився тим, хто тримає свій клас.
Ти знаєш війну так, як інші знають рутину,
і завжди стаєш поруч, коли темрява тягне в лавину.

Ти працюєш тихо, без зайвих слів і нагород,
та кожен знає: твій характер міцніший за будь-який рот.
Професіонал не тільки в справі, а й у самому житті —
тобі можна довіритись там, де інші просто тремтять у пітьмі.

[Куплет 2]

Скільки доріг ти пройшов, де асфальт плавився від свинцю,
де кожен крок — як розмова з тими, хто вже не вернувся до кінця.
Ти не питав “чому я?”, бо відповідь знала сама земля,
і навіть коли тебе кидало в мінус — ти завжди піднімався з нуля.

Там, де інші губилися у тривозі й шумі,
ти йшов уперед без страху, бо страх давно згорів у тім димі.
Ти не шукав слави — вона сама йшла за тобою слідом,
бо справжня повага приходить тихо, не криком і не видом.

[Куплет 3]

Ти з тих, хто бере удар мовчки, не афішуючи біль,
бо знаєш: життя не питає, коли ти готовий до нових цілей.
І навіть коли світ сипався під ноги, як старий бетон,
ти все одно стояв рівно, тримаючи кожен фронт.

Хтось думає сила — це крики, м’язи, бряцання заліза,
для тебе сила — це витримка, дисципліна і твереза проза.
Ти не герой із кіно, ти більше — людина з хребтом,
яка несе темряву на плечах і все одно залишається світлом.

[Куплет 4]

Ми бачили, як ти мінявся, але не ламався,
бо твоя дорога хоч і важка — все одно тримається.
Ти повертався з місць, де тиша гучніша за крик,
де кожна ніч розповідає іншу холодну повість убрік.

І чим довше дивишся на тебе — тим чіткіше стає видним:
є люди, що стоять поруч, а є ті, що стоять фундаментом під тобою.
Марсік — це не просто позивний, це знак,
що навіть серед хаосу хтось здатен залишатись людиною і не зірватися в мрак.

[Аутро]

І коли день зміниться ніччю, коли тиша переверне шум,
ми все одно знатимем: є той, хто тримає цей сум.
Бо ти не голосно служив — ти просто робив свою роль,
і саме так народжується сила, що змінює біль на контроль.