моє

Частинка славної, величної країни,
Мій край – моя історія жива...
Подвір’ївка – перлинка України,
Все звідала, усе пережила.

За довгий вік наругу ти відчула –
Чужинці толочили тут поля,
Сплюндрована, згорьована ти була,
Стогнала, плакала захоплена земля.

Твої сини чорніли у неволі,
Ти кам’яніла від сльозини сироти.
Журу ділила з хліборобом в полі
І плакала від лементу вдови.

Та не корилися мої односельчани,
Бо в жилах їх текла гаряча кров.
І голови ніколи не схиляли,
А бралися за зброю знов і знов.

Стоїть солдат у камені й граніті
На варті спокою полеглих цих бійців,
Що боронили волю й мир у світі-
Тих славних всіх Подвір’ївки синів.

І знову нас церковні дзвони кличуть –
Повсюди чути їх величний спів,
На щиру й тиху, вічну ту молитву
За рідних й близьких, друзів й ворогів.

Живуть тут славні, добрі й щирі люди,
Відомі й невідомі трударі,
Хай щастя й радість завжди з ними буде,
Здоров’я й сила рідної землі.

Частинка славної, величної країни,
Все звідала, усе пережила.
Подвір’ївка – перлинка України,
Мій край, моя історія жива...