가사
Бешке-туєш, юначе? А ззовні здаєшся розумним наче.
Хто тебе пере-виховав, переіначив?
Пам’ятаєш, тоді у лютому
Обіцяли якісь мудаки салюти нам?
Ми тоді не повірили, а потім зап-лутались
У вихорі під-метів, при-судків і оз-начень.
Кажеш, вто-ма, голод і спрага вже ва-лять з ніг?
А хочеш, я навчу тебе, як правильно плавити сніг,
Так, щоби попіл – окремо, вода – окремо.
І хоча на смак воно буде так-сяк, а точніше – так собі,
Але c'est la vie, let it be… Не зважай, ковтай,
Очі примруж і згадай,
Як у школі заучував теореми…
І, може, будемо жити, будем шарить за тренди,
Відпустимо дреди, відкоркуєм вініщє.
Але чому ж нас ніхто, с*ка, не попередив,
Що цей світ вже ніколи не буде таким, як раніше?
Живемо дистанційно, кохаєм заочно,
Летимо хто куди світ за очі, крутим педалі.
А наші ду-ші навхрест проклеєні скотчем –
Від ку-та до ку-та по діагоналі.
Сідай на моцика, стань крутим байкером,
Запиляй відосика, збирай вподобайки.
Які до біса лайки?! Лайки – то собаки, собаки – то пси.
А якщо вже взяв хреста на плечі – не сси, неси.
Бо інакше буде бардак, і якщо все піде не так,
То ніхто вже не почує в ефірі твої «плюси».
Ей, чувак, стопе! Ти куди попер?!
Першим йде сапер! І от що тепер?
І от як тобі там тепер?!
Але ж ти мусиш жити – щоби шарить за тренди,
Кру-тить дурні дреди, збирать френдів на вініщє.
Бо їх, як і тебе, с*ка, не попе-редили,
Що цей блядський світ вже не буде таким, як раніше.
Що будем жить дистанційно, кохати заочно,
Будем летіти хто куди світ за очі, крутить педалі.
І ду-ші проклеювати навхрест скотчем –
Від ку-та до ку-та по діагоналі.
Бачиш, юначе – я вже не плачу.
Той бе-ре-зень і мене переви-ховав, переіначив.
Скотч тримається міцно, дави – не бійся.
Що відболіло – вже не рво-не. Дави добряче!
Що б там не було, але ми – живі.
І не питай навіщо - let it be, c'est la vie.
Щоб там не було - c'est la vie, let it be…
На-що воно тобі? От на-що воно тобі?
А щоби ми могли жити – просто шарить за тренди,
Відпустити дреди, відкоркувати вініщє.
І бог з ним, що ніхто нас не попе-редив,
Що цей світ вже ніколи не буде таким, як раніше.
Можна жить дистанційно, кохати заочно
Й летіти хто куда світ за очі, крутить педалі.
Якщо ду-ші проклеєні жовтим скотчем –
Від ку-та до ку-та по діагоналі.
Давай спробуєм жити…