Ми

А все почалось з повороту, де бабця Женя мала дім, немов ті ніндзя із кіно ми, ховались там від поглядів чужих. Все почалося із "ВІКДАНО", круте шампанське і стакан мівіни, твій погляд був дитячий і незнаний, тоді були ми друзі малолітні.
І дерево з історією в покоління, білі троянди і ведміть мякий, усе йшло так бурхливо і неспинно, немов так мало бути не тільки у цьому житті.
Ти молодий, трішки дурний, гарячий...
Я ще мала, мрійлива й несерйозна
Усе крутилося навколо нас як мячик, та не знайшли тоді потрібного ми слова.
І йшли роки, ти далі намагався, усі шість років голову ломав. З усіх сторін ти підійти старався, та я була натягнута струна.
Була зима, ти пивом і водою мені "Люблю" під вікнами писав, там все замерзло і усі сусіди, ламали голову й чесали язики))))))
Не бачились 2 роки, все змінилось, життя плело історію з людей і ми зібрались з кимось відпочити, на Солокії,далі від очей.
Я памятаю, хтось із друзів, дзвонив до когось в пошуках музла, приїхав ти і все немов забулось. Всі негаразди, сварки і брехня.
Ти був сміливий, захищав від жартів, сміявся з інших, але з мене ні. Тримав свій погляд на мені весь час ти, дивився в очі, як колись..... Тоді...
І в цей момент, нам ніби по шістнадцять, і поворот той знову і ми тут... Наша історія взяла новий початок, і ось, Вже пятий рік, я поруч йду.
Буває різне, щайтя й перешкоди.
Буває, що злимось і кричимо
Та повертаємось завжди ми до одного
Наше кохання вічне, бо є ти і я.