Про сусідів

1. Ох, сусідка, клята баба,
Сепаркою стала,
Згризла межу і городу
Шмат анексувала.
Ну, а друга, та, що зліва,
Господиня-гнида,
В себе хрін повириває,
А мені накида.

Приспів:

Ой, сусідоньки мої,
Як вас не любити,
Без сусідів на землі,
Було б нудно жити.
Ой, сусідоньки мої,
Як віддячить знаю,
Я у нужники всім вам
Дріжджів повкидаю!

Ой, сусідоньки мої,
Як вас не любити,
Без сусідів на землі,
Було б нудно жити.
Ой, сусідоньки мої,
Як віддячить знаю,
Я у нужники всім вам
Дріжджів повкидаю!

2. Ми з Петром, як не було,
Наче й дружно живемо,
Та настане лиш зима,
Дружби вже у нас нема.
Любить він сніг відгрібати
Й на дорогу навертати,
Кучугурою бреду,
Навертаюсь і кляну.

Приспів:
Ой, сусідоньки мої,
Як вас не любити,
Без сусідів на землі,
Було б нудно жити.
Ой, сусідоньки мої,
Як віддячить знаю,
Я у нужники всім вам
Дріжджів повкидаю!

Ой, сусідоньки мої,
Як вас не любити,
Без сусідів на землі,
Було б нудно жити.
Ой, сусідоньки мої,
Як віддячить знаю,
Я у нужники всім вам
Дріжджів повкидаю!

3. Є «художник» ще Павло,
Він, як добре вгасить,
Любить мені край паркану,
Узором розкрасить.
Та не щіткою малює,
Зі шлангу неначе,
Знаєш, Павле, за тобою
Вся пожарка плаче!
Приспів:
Ой, сусідоньки мої,
Як вас не любити,
Без сусідів на землі,
Було б нудно жити.
Ой, сусідоньки мої,
Як віддячить знаю,
Я у нужники всім вам
Дріжджів повкидаю!

Ой, сусідоньки мої,
Як вас не любити,
Без сусідів на землі,
Було б нудно жити.
Ой, сусідоньки мої,
Як віддячить знаю,
Я у нужники всім вам
Дріжджів повкидаю!