МАНДРІВНІ ЛИЦАРІ ОРДЕНУ ВАРАНА

Кажуть,
лицарські ордени
давно залишилися
лише в легендах.
Неправда.
Вони й досі
мандрують дорогами.
Тільки тепер
не на бойових конях.
А на Варанах.
________________________________________
(II)
Колись
лицарська рука
тримала меч.
Тепер
вона тримає кермо.
Колись
лицарю
корився кінь.
Тепер
йому служить
сталевий Варан.
І слухається його
не лише машина.
Йому скоряється
будь-яке бездоріжжя.
Бо там,
де закінчується дорога,
для лицаря
вона лише починається.
________________________________________
(Приспів)
Мандрівні лицарі
Ордену Варана.
Без лат.
Без гербів.
Без королівських прапорів.
Лише пил за спиною.
І горизонт,
за яким
хтось
чекає.
________________________________________
(III)
Колись
лицарі
ламали списи
на турнірах
заради честі.
Тепер
вони
схрещують свої списи
із часом.
А іноді...
із самою смертю.
Бо є двобої,
в яких
не можна
запізнитися.
________________________________________
(IV)
Вони не шукають
слави.
Не полюють
за нагородами.
Вони знають
лише одне.
Попереду
хтось
чекає.
Поранений.
Екіпаж.
Оператор БпЛА.
Піхотинець.
Чи просто людина,
для якої
вони стали
останньою надією.
________________________________________
(Приспів)
Мандрівні лицарі
Ордену Варана.
Їхній бог...
швидкість.
Їхній янгол-охоронець...
маневреність.
Їхній шлях...
крізь пил.
________________________________________
(V)
Їхні замки...
ремонтні ангари.
Їхні стайні...
польові майстерні.
Їхні коні...
Варани.
Їхнє паломництво
не має
кінцевої святині.
Бо кожне місце,
де на них чекають,
уже є
святим.
________________________________________
Бридж
Наша молитва...
рев двигуна.
Наша віра...
газ до упору.
Наш янгол-охоронець...
маневреність.
Наш закон...
встигнути.
________________________________________
(VI)
Кажуть,
час
неможливо
перемогти.
Можливо.
Але його
можна
обігнати.
Хоча б
на одну хвилину.
Бо іноді
одна хвилина
важить
ціле життя.
________________________________________
(VII)
Надвечір
Варани
повертаються
до своїх замків.
Не з каменю.
Із металу.
Там пахне
мастилом.
Там дзвенять
гайкові ключі.
Там гудуть
компресори.
І Комтур Ордену
дивиться,
як один за одним
повертаються
його лицарі.
Він усміхається
ледь помітно
і тихо каже:
"Завтра...
дорога буде
ще важчою."
І ніхто
не відповідає.
Бо кожен
і так знає.
________________________________________
(Фінальний приспів)
Мандрівні лицарі
Ордену Варана...
Наша молитва...
рев двигуна.
Наша віра...
газ до упору.
Наш янгол-охоронець...
маневреність.
Наш закон...
встигнути.
________________________________________
(Кода)
Колись
лицар
присягав
на мечі.
Сьогодні
він
присягає
на кермі.
І поки
крізь пил
летить Варан...
разом із ним
летить
надія.