Життя

А Життя іде, не попрощавшись,
Йде немов у Нікуди!
У небесному серпанку розчиняючись,
Кидає крапелькой слова.

І мені за ним - не встигнути,
А так хотілося би повернути!
І може в чомусь я хотів би розібратись,
А щось - ще просто й замінити.

Зупинити б швидкий потяг,
Натиснути стоп-кран і розвернути!
Переписати б знову повість,
Можливо новий вибрати би Шлях.

АЛЕ - Життя вже йде і не прощається,
Другого шансу... не дає!
Лише всміхнеться віддаляючись,
Й рахунок за Минуле надішле...