Зоря Дніпра обʼєднала нас . Разом ми все переробили сотні. Мʼясна машина аж палає, Як ми там стоїмо — хтось сміється, хтось радіє.
Рука в руку, сміх і крики Але разом — все легко, ніби гра, Хай навіть в цеху холодно ,та серце співа.
Ми ламаєм рутини всі кордони, Сміх — наш інструмент, і робота в тоні. Працюємо, тримаєм темп, І палає машина — це наш маленький екстрим! Я ніколи не забуду наші душевні розмови, довіра моя до тебе не пропаде ніколи, ти подруга моя і по духу сестра . Я не забуду тебе ніколи, ти найкраща моя.