Рубець Запашок

На районі шепіт — знову він іде,
Рубець у темній куртці, вітер слід веде.
Погляд як лезо, слово — як бетон,
Не герой роману — він свій закон.
(Приспів)
А Рубець не простий, він живе не “як всі”,
Його правда — в очах, не в чужій полосі.
Поруч Запашок — сміх крізь димок,
Двоє проти світу — такий їхній крок.
(Куплет 2)
Кав’ярні, підвали, нічні ліхтарі,
Хтось кидає фрази — та не ті, не ті.
Їм байдуже шепіт і косий погляд з вікон,
Вони пишуть життя без чужих ікон.
(Брідж)
Скільки було тих, хто кидав слова,
Та розтанули швидко, як вранішня трава.
Бо сила не в крику і не в кулаках —
А в тому, щоб йти на своїх ногах.
(Фінал-приспів)
Рубець не святий і не янгол з ікон,
Запашок сміється — та міцний їх закон.
Світ різний буває — солодкий і жорсток,
Але разом ідуть — Рубець і Запашок.