На районі шепіт — знову він іде, Рубець у темній куртці, вітер слід веде. Погляд як лезо, слово — як бетон, Не герой роману — він свій закон. (Приспів) А Рубець не простий, він живе не “як всі”, Його правда — в очах, не в чужій полосі. Поруч Запашок — сміх крізь димок, Двоє проти світу — такий їхній крок. (Куплет 2) Кав’ярні, підвали, нічні ліхтарі, Хтось кидає фрази — та не ті, не ті. Їм байдуже шепіт і косий погляд з вікон, Вони пишуть життя без чужих ікон. (Брідж) Скільки було тих, хто кидав слова, Та розтанули швидко, як вранішня трава. Бо сила не в крику і не в кулаках — А в тому, щоб йти на своїх ногах. (Фінал-приспів) Рубець не святий і не янгол з ікон, Запашок сміється — та міцний їх закон. Світ різний буває — солодкий і жорсток, Але разом ідуть — Рубець і Запашок.