Не дорікаю осені за сум, хіба ж мене учили дорікати, я дякую за багрянисті шати і за печаль моїх осінніх дум; я слухаю її сумні пісні, як слухає земля опале листя, як чують небеса, блакитні й чисті, її вечірні зоряні вогні; туркоче горличка, пильнує календар, доточує моє тривожне літо, плете павук свої розкішні сіти – свій непомильний місячний радар; І десь здаля ще літні голоси свою спекотну втому сповіщають… один ковток серпневого одчаю – і повен дзбан і суму, і краси.
Stile di musica
slow, romantic, sad song, male voice, saxophone solo after second verse