Dalszöveg
[Фаза 0]
Ранок був дивно тихий, ніби світ затамував вдих
Небо чисте, але всередині вже був інший мотив
Не словами — відчуттям, що щось зараз прийде
Що цей день стане межею, що як раніше не буде
Хтось жартував тихо, хтось мовчки дивився вперед
У повітрі висів той самий металевий секрет
Коли ти знаєш без слів, що це не навчальний звук
Що історія вже поруч, простягає свою руку
Перший виклик у рації — коротко, без прикрас
“Повітряні цілі на курсі”, і світ змінився за раз
Не страх, не паніка — просто холодний режим
Коли тіло працює швидше, ніж думаєш ти сам із ним
[Фаза 1]
Спочатку звук. Глухий, як далека гроза
Потім силуети, що розрізають небеса
Мі вісім як тіні, Ка-пятдесятдва як хижаки
Вони летіли впевнено, ніби вже перемогли
Повітря стало густим, як перед ударом хвиля
Кожна секунда — це вибір, кожна дія — це сила
Я бачив, як вони йдуть на посадку, не знаючи факт
Що земля під ногами вже готує їм акт
Перші черги прорізали простір, як лезо
Ілюзія швидкої війни розсипалась тверезо
Вертушка горить, як факел у чужій стороні
І небо вперше сказало: “Ви тут не одні”
[Фаза 2]
Вони сіли на бетон, думаючи це їхній дім
Але кожен метр смуги вже працював на спротив їм
Десант розсипався, як тіні серед скла і машин
Вони шукали контроль, але втрачали режим
Рація жила своїм життям, коротко і без емоцій
Координати, поправки, рішення без пропорцій
Тут не було часу думати, тільки дія і факт
Бо якщо ти зупинишся — ти вже втратив контакт
Я пам’ятаю, як дим накрив горизонт
Як звук став фоном, як власний пульс — це фронт
Як кожен рух був точним, як частина гри
Де ставка — це не перемога, бо ставка — це ти
[Фаза 3]
Ми знали, що головне — не вони, а те, що прийде
Що за ними летять ті, хто принесе їм “усе”
Іл-сімдесятшість у планах, як цвях у серце країни
Але смуга стала їхньою головною руїною
Бетон тріщав, як кістки під тиском часу
Це був не просто удар, в виконання наказу
Без смуги вони не люди, не легенди не страх
Просто ті, хто опинились не там і не в тих руках
Я дивився вперед крізь пил і уламки війни
І знав, що цей момент змінює правила гри
Що їхній блитц вже мертвий, ще до того як почався
Що вони вже програли, з цим я не сперечався
[Фаза 4]
День тягнувся довго, як нескінченний кадр
Де кожна хвилина могла стати останнім “завтра”
Вони намагались втриматись, але втрачали контроль
Бо швидкість не їхній бог і вже покинув їх роль
Ми були там, де треба, не більше і не менше
Не герої фільмів, просто люди поперше
Що стояли проти плану, написаного без нас
І стерли його з реальності в той самий час
[Фаза 5]
Коли все стихло, прийшла дивна тиша
Та сама, що приходить після того, як вижив
Я дивився на небо, де вже не було крил
І знав, що цей день назавжди нас змінив
Десь там вони досі співають про свій “десант”
Про легенд, яких не було серед цих координат
Бо правда проста, як бетон і як сталь
Вони прийшли сюди швидко. І тут настав їх фінал
A zene stílusa
145 BPM,D minor, cold, tense, realistic, cinematic, controlled aggression dark drill beat, deep sub bass, slow punchy 808s minimalistic trap drums cinematic war ambience distant helicopter rotor sound