Память про тебе буде жити поміж нас

Ти вже ніколи не повернешся додому,
Не пригорнеш дружину до грудей.
І не відчуєш, як колись, приємну втому
Від галасливих пустощів дітей.

Ти вже ніколи не зустрінеш своїх друзів,
Не вип'єш чарку з ними за бітьків.
І по росі не пройдеш зранку звично в лузі,
І не збереш букета з воӆошків.

Ти вже ніколи не почуєш голос мами
І не спитаєш в неї: як життя?
І не надішлеш їй на свято телеграму,
Бо не працює пошта з небуття!?.

Ти вже николи не зіграєш на гітарі,
Не заспіваєш пісню про любов:
Про те, як гарно й добре вам жилось у парі
З коханою.і милою удвох.

Ти вже ніколи не повернешся додому,
Не пригорнеш дружину до грудей.
І не відчуєш, як раніш, приємну втому
Від галасливих пустощів дітей...

Та світла пам'ять, й в це я твердо-твердо вірю,
Назавжди збережеться серед нас:
Бо ти поліг за нашу рідну Україну,
Бо ти життя віддав заради нас!