1

А я гадав, що Ви щаслииива,
Коли одна на схилі дня
Ви йшли така вся горделиво.
І погляд Ваш, як вістря крила.
А я гадав, що Ви щаслииива,
Я думав, Ви щасливіша всіх,
Коли дививсь в очі грайливі,
Коли веселий чув я сміх.
Очі то ніжні, то суворі,
То в них тривога, то в них біда.
Напевно, Вас завжди кохали безумовно.
А ви ніколи, не кохали, І в тому ваша самота.
Лиш брали, наче в дар.
І ваше серце, хоч і сильне,
Було порожнім, як вівтар.
І в тих очах, що бачать світло,
Немає місця для вогню,
Тому й безкрилі йшли до краю,
Де річка з каменю іде.
Бо серце, що любов не знає,
Ніколи долі не знайде.
На Вас дивляться, закохані очі.
Їм не збагнути звіддаля,
Що у Вас туга невгамовна,
Свята жіноча ця печаль.
І думка ця непереможна
Не дасть ні спати, ні прожить:
Що мало просто коханою бути,
Ще потрібно самій кохать.
Свята, вродлииива. горделиииива…
Я чую Ваш веселий сміх.
А я гадав, що Ви щаслииива,
Я думав, Ви щасливіша всіх….