Вставай!

Тут твої прадіди - сіяли жито,
Уміли любити, - хотіли творити.
І перед усім - цінували свободу
І велич свого стародавнього роду!
Та в тім то й біда, - що завжди і повсюди
З’являються раптом - продажні іуди.
Вливають отруту - у чисті джерела —
І душі людей - як покинуті села…

Вставай! - В долю кращу знов повір!
Хай лютує хижий звір,
Шансів ти йому не дай!
Не дай - знищить своє майбуття,
Своїх правнуків життя!
На боротьбу вставай!

Часу безмежного хвилі поволі
Несуть нас у далечінь нашої долі.
Нас щедро годують діброви і ріки —
Вони були завжди і будуть довіку.
І Земле родюча, що дана від Бога
залишиться й завтра… Ось тільки для кого?
Якщо не прокинешся і не повстанеш
Одвічним рабом у запроданців станеш!


Вставай! В долю кращу знов повір!
Хай лютує хижий звір,
Шансів ти йому не дай!
Не дай знищить своє майбуття,
Своїх правнуків життя!
На боротьбу вставай!