По ра (4) Олесь Берлник 1977

992

Zenét készítette: Анна Suno AI

По ра (4) Олесь Берлник 1977
v4

@Анна

По ра (4) Олесь Берлник 1977
v4

@Анна

Dalszöveg
Лада нині — лиш автомашина,
Рама — лише перехрестя шиб.
Так прийшла Правічна Україна
В пекло потойбіччя шляхом хиб.
Лади слово  лиш смішні коляди,
Веди Рами забобонів жмут
Де й коли розвіяв нашу радість
Той страшний космічний зорекрут?
Вкрили миром сонячні знамена
Ніл далекий, здружену Елладу
І була тоді вся Ойкумена —
Око Мена, Око Діда й Лади.
І раділа спільна Мати-Гея
Творчості своїх дітей — Титанів,
Ще Геракл не задушив Антея,
Ще Зевес не зрадив Прометея,
Не було Аїда під землею —
Все було лиш піснею кохання
Все було до радості, до ладу,
Ніби тиха ласка і Святовита,
Доки не вповзла облудна зрада,
Злом, обманом, хитрістю, повита
Жили собі Дідо і Лада,
І була в них курочка Рада,
У весняні дні урочисті
Курочка знесла яйце злотисте.
Лада рада. Дідо щасливий!
Ой, яке яєчко — на диво!
Сяє воно в небі над світом
Покриває землю зелом-квітом,
Діток тішить райдуго-дощами,
Гонить хмари пишні над полями
Поміж гроз, походів, поміж злив
Дід беріг яєчко… не розбив!
Поміж вічних клопотів Лада
Берегла яєчко на радість…
Як же так, що сталося лихо?
Мишка сіра вкралася тихо,
Райдужне яйце зачепила,
На дрібні уламки розбила.
Дідо плаче, Лада плаче,
А курочка кудкудаче:
Не плач, діду, не плач, бабо…
Ой ти, горе! Що за диво?
Була Рада стала курочка ряба!
Була Лада стала баба сива!
Лише писанки лишились
Від казкової епохи,
Та в дитячих іграх клапті,
Та у снах ще, може, трохи…
Плачуть карі, плачуть очі!
Мишка у норі регоче:
Ждіте, прийде Месія!
Месія — то буду я!
Одягну я плащаницю,
Буду тиха, як агнець!
Ну, а поки що хай сниться
Всім жахаючий кінець!
Ну, а поки ви дрижати
Будете перед кінцем —
Поведу я вас за ґрати
Шляхом вічності — кільцем!
Усе було на диво просто —
Ані боїв, ані змагання…
Приходили усякі гості,
І їх приймали на світанні…
Вони лишали своїх коней —
І Троя падала розбита,
І всі прасонячні заслони
Лягали під чужі копита.
Ходили карлики мізерні,
Оповідали всякі байки,
Лишали в слові підлі зерна —
Від ворожбитства і до лайки…
І заповзали в душі чисті
Чужі боги, чужі кумири,
З’їдали зернята іскристі,
Лишаючи в серцях зневіру.
Так було куто тихе путо,
І народився день такий,
Коли на кручі Прасловути
Усівся бог на ймення Кий!
Кий? Який? А такий
Підіпрись Або бий!
У праліс Веде біс —
Ладі й Родові Навскіс!
Хитрий біс, Ловкий біс
Поміж лип І беріз
Тут він жив, Тут він ріс,
Торбу писану приніс
Кий? Який? А такий —
І не видно, А тяжкий!
Як уріже по плечах —
Іскри сонячні в очах!
Ось тобі, Прабатьку Ра,
Княжа Київська Гора!
Бідне віче, всенародне віче!
Запили медами всім баньки!..
Вам воряги плюнули у вічі,
А синків забрали у полки
Все походи, і бої, і мита
(Кличе Див до герцю на зорі!),
Пада жито знову під копита,
Плаче Мати-Лада на Дніпрі
Казку забуваєте, братове,
А у казці — плин старих подій.
Ще із пра відлунює те слово,
Як між нами поселився змій
Не один — було їх ціле кишло:
Кий, і Щек середній і Хорив
Так воно у літописах вийшло,
Що той Кий наш город сотворив!
Гей, учені! У слов’янськім світі
A zene stílusa
Случайный

Talán tetszene

Kapcsolódó lejátszási lista

A dal borítója Tú eres mi todo
v4

Készítette: Yeshua Jr H Ruiz Oficial Suno AI

A dal borítója Плачу на техно
v4

Készítette: Татьяна Кашко Suno AI

A dal borítója Борода
v4

Készítette: Ilja Valter Suno AI