Коник малий працював у полі Вдень і вночі В поті і болю Думав, що любов і повагу знайти Можна лише якщо добре пахати Та любов не прийшла. Прийшла лише втома. Він почувався Непотрібним нікому Побачив сонце і його спитав. Чому воно сяє й не шукає любові? Сонце всміхнулось і стало казати: Любов у мені, її не треба шукати. Люди й звіри йдуть до мене знов. На їх любов не чекаю. Бо Я і є любов. Любов у тобі як сонячний промінь. Не треба пахати щоб заслу гОвувать. Твори від душі, живи без вагань. Засяє любов у твоїх очах. Твори для себе. Дбай про себе. Це так просто Любов до себе Коник зумів, бо все зрозумів Тепер працює з задоволенням Гори карпатські. Трава зелена. Не чекає любові… бо є любов до себе