А вона так хотіла любити . Всю себе віддала для його. Все літала у хмарах за вітром. Несла світло у дім і тепло. Зранку каву у постіль носила І на вушко шептала: "люблю". Цілувала у губи, леліла. Раптом погляд змінився його. Він суворо поглянув у очі. Зжмурив брови і мовив слова: "Я сказати тобі люба хочу, Що любов моя більш, не жива" В неї серце у грудях спинилось. Промайнули в мить темні думки. І життя вже тоді їй здавалось , Простиляло лиш чорні стежки А вона так хотіла любити , В щасті жити, надію плекать. Та лишились у вазі лиш квіти. Вже не буде більш їй дарувать ......