<3

Місто дихає пилом під ревом нічних сирен
Я йду крізь темряву тихо, тримаючи пульс між вен
На балконі холодна кава й попіл від сигарет
Я рахую не години, а кожен прожитий момент
Стіни пам’ятають вибухи більше, ніж наші слова
Тут любов росте швидше, бо смерть ходить як тінь жива
Діти сміються тихо, немов бояться небес
Але навіть у темряві світло проб’є цей стрес

Ми живемо між тривогами й тихою війною
Між прощанням коротким і мрією земною
Серце б’ється вперто під важким нічним небом
Та ми стоїмо разом, бо так уже треба

Мама питає щовечора: «Сину, ти цілий сьогодні?»
Я кажу «так», хоча в грудях холодно й безпогодно
Хтось шукає свій дім серед спалених стін
Хтось шукає надію в мерехтінні машин
Ми навчилися жити з тріщиною у душі
І тримати один одного, навіть коли важкі
Я бачив, як страх розсипався поруч із добротою
І як люди тримались не силою, а любов’ю святою

У темряві народжується світло
У тиші чути правду невідступно
Ми втомлені, але не зламані
І йдемо далі, хоч рани глибокі й постійні

Коли світанок торкнеться розбитих дахів
Ми знову піднімемось, попри важкий тягар днів
Бо наше життя — не лише про війну
А про любов, пам’ять і віру живу
І навіть якщо ніч буде довгою знов
Ми вистоїмо разом, бо в серці живе любов