Осіннє кохання

Вже падало листя, лягало на плечі...
З'явилася паморозь в скронях твоїх.
І раптом сказало тобі: "Добрий вечір!" -
Кохання гаряче, хоч вчора був сніг.
Хотів відмахнутись: "Чого ти, приблудо?
Іди собі далі, бо спить вже весна,
В моєму житті навіть літа не буде,
Вже скоро завиє зима навісна".
Кохання всміхнулось: "Поглянь, яка осінь!
Клен жовтий шепоче інтимно вербі ...
Он айстри в саду цвітуть іще й досі,
Жоржини палають в осінній журбі.
А прийде зима, то вечором синім
Мороз намалює троянди на склі,
І місяць на сніг кине дивнії тіні...
Нам з кавою затишно буде в теплі".
...Уже відтріщали рипучі морози.
Земля пробудилась, стрічає весну.
І двоє щасливих стоять на порозі,
Їм цвіт яблуневий упав в сивину.