Вже падало листя, лягало на плечі... З'явилася паморозь в скронях твоїх. І раптом сказало тобі: "Добрий вечір!" - Кохання гаряче, хоч вчора був сніг. Хотів відмахнутись: "Чого ти, приблудо? Іди собі далі, бо спить вже весна, В моєму житті навіть літа не буде, Вже скоро завиє зима навісна". Кохання всміхнулось: "Поглянь, яка осінь! Клен жовтий шепоче інтимно вербі ... Он айстри в саду цвітуть іще й досі, Жоржини палають в осінній журбі. А прийде зима, то вечором синім Мороз намалює троянди на склі, І місяць на сніг кине дивнії тіні... Нам з кавою затишно буде в теплі". ...Уже відтріщали рипучі морози. Земля пробудилась, стрічає весну. І двоє щасливих стоять на порозі, Їм цвіт яблуневий упав в сивину.