Светри навиворіт одягнені. Руки опущені додолу. Скільки того життя мені треба, скільки втоми? Зброя згори нависла, ніби німб. Збої. Прослухані мережі. Місто наснилося мені, і там за нами стежать. Сплять обвітрені будинки, під ногами - листя плями. Спить минуле на зупинці. небо - тьмяне. Сплять покинуті автівки на розбитому асфальті. Спить минуле тихо. Тільки тут про це не пишуть сайти. Чутно приглушені мелодії. Ти - на відстані долоні. Скільки любові знов мені треба? Дні холодні. Зброя згори нависла, ніби німб. Скоро прокинуться сновиди. Місто надій. Але хто я в нім? Чи варто просто жити?..