Хочу дамой

Куплет 1

Ми не хотіли свій дім залишати,
Харків під сирени навчив нас чекати.
Донбас двадцять четвертого зранку
Зустрів нас обстрілами, болем світанку.
Дитину родила під вибухи й страх,
Та віру в життя не зламав навіть жах.

Приспів

Не діліть Україну на «ви» і на «ми»,
Ми під небом одним народились усі!
Харків і Донбас — це єдина країна,
Ми не гості тут — ми її частина!

Ми свій дім залишали під вибухи й дим,
Ми хочемо жити, як кожен із вас, у мирі!
Не питайте, звідкіль ми, — погляньте в серця,
Бо ми всі Україна — від краю й до кінця!

Куплет 2

Ми їхали зранку по гуманітарку,
Для наших героїв, крізь вибухи й хмарки.
Ми просто хотіли хоч трішки добра,
Бо знали: підтримка потрібна щодня.
Ми рідну країну не ділимо навпіл,
Бо кожен за мир і за волю стояв!

Приспів

Не діліть Україну на «ви» і на «ми»,
Ми під небом одним народились усі!
Харків і Донбас — це єдина країна,
Ми не гості тут — ми її частина!

Ми свій дім залишали під вибухи й дим,
Ми хочемо жити, як кожен із вас, у мирі!
Не питайте, звідкіль ми, — погляньте в серця,
Бо ми всі Україна — від краю й до кінця!

Куплет 3

А вслід нам кидають: «Понаїхали знову»,
«Чому не по-нашому? Де ваша мова?»
Ми наче чужі, хоч одна в нас земля,
На добрі діла — лиш критика й зла.
Та ми українці, у нас одна доля,
Нас не зламають ні біль, ні недоля!

Фінальний приспів

Не діліть Україну на «ви» і на «ми»,
Ми під небом одним народились усі!
Харків і Донбас — це єдина країна,
Ми не гості тут — ми її частина!

Ми свій дім залишали під вибухи й дим,
Ми хочемо жити, як кожен із вас, у мирі!
Не питайте, звідкіль ми, — погляньте в серця,
Бо ми всі Україна — від краю й до кінця!



Ми не гості тут — ми її частина!
Харків і Донбас — це наша Україна!
Не діліть нас на «ви» і на «ми» —
Ми були, є і будемо свої!