Шиурм

[Куплет 1]
Ми не герої з постерів — ми люди з пилом в легенях
Де кожен вдих — це вибір, а не просто рефлекс щоденний
Тут не питають “хто ти” — тут дивляться як ти тримаєшся
Коли в кімнаті темно, і тиша ріже як лезо
Штурм — це не кадр з кіно, не slow-mo і не ефекти
Це коли час стискається і рве всі твої проєкти
В голові тільки “вперед”, і вже нема варіантів
Бо крок назад — це мінус, і мінус не має гарантій
Я бачив як падає світ — не той, що в новинах показують
А той, що в очах у своїх, коли їх поруч не стає раптом
І ти не маєш права зупинитись і думати довго
Бо думаєш — значить завис, а завис — значить вже пізно
[Приспів]
Ми йдемо туди, де навіть страх не встигає кричати
Де кожен метр — це правда, яку не сховаєш словами
Ми не шукаєм слави — нам би просто дійти до світанку
І знати: сьогодні живі… значить завтра знов буде шанс
[Куплет 2]
Тут немає “правильно” — є тільки “вижив / не вижив”
І кожен рух перевірений нервом, а не теорією з книжок
Ти вчишся бути простим — до рівня “бачу — працюю”
Бо складні рішення тут, як правило, просто вбивають
Втома не йде — вона стає частиною тебе
Як шеврон на плечі, як звук у вухах від неба
І ти вже не той, ким був — щось тихо всередині зламалось
Але зламалось не гірше — просто інакше зібралось
Я не рахую дні — я рахую обличчя поряд
Тих, хто заходив зі мною і тих, хто вже не говорить
І кожен з них — це причина не кинути, навіть якщо край
Бо якщо ти відступиш — значить вони дарма
[Приспів]
Ми йдемо туди, де навіть страх не встигає кричати
Де кожен метр — це правда, яку не сховаєш словами
Ми не шукаєм слави — нам би просто дійти до світанку
І знати: сьогодні живі… значить завтра знов буде шанс
[Брідж]
І якщо спитають потім: “Що таке був той штурм?”
Я скажу: це момент, де ти або є — або нуль
Де всі твої маски падають разом з першим контактом
І лишається тільки ти — без виправдань і без варіантів
[Куплет 3]
Після — не стає легше, просто тихіше всередині
Наче хтось викрутив звук, але лишив відлуння в легенях
Ти дивишся на руки — вони ті самі, але не ті
Бо знають більше, ніж треба, і мовчать, як і ти
І знову буде наказ, і знову буде цей крок
І знову будеш іти, ніби вперше, але вже без ілюзій
Бо правда проста: тут ніхто не стає безсмертним
Просто хтось встигає зробити більше… ніж міг учора