День

День, що нічого не обіцяв…
Але все змінив.

День Незалежності, літо й алея,
Сміх друзів, повітря свободи й вина.
Я йшов, не шукаючи жодної ідеї,
Не знаючи, що чекає вона.

Компанія сусідів, звичайний момент,
Привітання і погляд — без зайвих прикрас.
Ти спитала так просто, ніби знала наперед:
«Ти одружений?» — і світ зупинився для нас.

Я сказав: «Розлучений» — як є, без ролей,
І час раптом став іншим.
Твій поцілунок — як теплий вогонь,
І щось клацнуло… тихо, але справжньо.

Це було не кохання з першого дня,
Не казка і не гучні слова.
Але з тієї секунди ти стала моя,
Хоч серце ще вчилося казати «так».
Кохання прийшло не одразу — та справжнє,
Без масок, без страху, без гри.
Воно просто з’явилось
І залишилось жити в мені.

Туреччина, море, вечори і сміх,
Друзі поруч, а думки — не там.
Бо в кожній розмові, у кожному дні
Було твоє ім’я між словами.

Я дивився на хвилі й мовчки знав,
Що щось важливе росте без слів.
Бо вперше за довгий, непростий час
Я когось чекав. І жив.

І коли я повернувся назад,
Все стало на свої місця.
Без зайвих обіцянок і зайвих фраз
Я просто обрав тебе.

Це було не кохання з першого дня…
(скорочено, без повтору останніх рядків)

Не все було миттєво і легко,
Не все було, як у кіно.
Але правда між нами
Виявилась сильнішою за все.

Кохання прийшло не одразу — та справжнє,
І в цьому вся його сила.
Той день подарував мені більше,
Ніж я колись уявити міг.
Він подарував мені тебе.