Два світи

[Куплет 1]
Знову ранок, чорний дим за вікнами лежить,
Новий день – ще один вирок, що не дасть мені дожить.
Пластик людей, їхні маски, їхній фальшивий блиск,
Я тону в цьому болоті, де душа – це лиш бізнес.

Знову крики по новинах – хто сьогодні прогорів,
Їхній “мир” – це лише ринок, де продають живих.
Я вмикаю в собі тишу, гучність болю на "макс",
І шукаю інший вихід, інший вимір між рядками фраз.

[Приспів]
СВІТ ЗГНИВ – і я в ньому зайвий,
СЕРЦЕ – мов патрон з холостих.
Коли дихаєш отрутою правди,
Ти шукаєш портал у димі lung hit’ів.

Я зникаю в тумані з трави,
Хай горить це гниле місто вогнем.
Якщо раю немає тут, внизу,
Я втечу туди, де мене вже не знайдеш.

[Куплет 2]
Бачу очі без бажань, лише спрагу до монет,
Їхні бали, їхні тронні – вся планета як буфет.
Вони жеруть наші нерви, наше часу товсте м’ясо,
Із посмішкою в ефірі кажуть: “Все нормально, так і треба”.

Я давно втратив віру у їх святий папір,
Де закони – лише зброя проти тих, хто ще не вмер.
Мій протест уже без слів, перевтомлений до крику,
Тож я крутону ще раз, щоб пропасть за хмарою бичків.

[Приспів]
СВІТ ЗГНИВ – і я в ньому зайвий,
СЕРЦЕ – мов патрон з холостих.
Коли дихаєш отрутою правди,
Ти шукаєш портал у димі lung hit’ів.

Я зникаю в тумані з трави,
Хай горить це гниле місто вогнем.
Якщо раю немає тут, внизу,
Я втечу туди, де мене вже не знайдеш.

[Брідж] (напівкрик, напівскрім)
Ви всі кричите про свободу,
Але в кайданах кожен крок!
Ваші ідоли – це боги з реклами,
Ваші мрії – перетворені в шок!

Я не хочу ваших правил,
Не чекаю ваших змін.
Краще випарюсь у небо,
Ніж стати частиною цих стін!

(Брейкдаун / скрім)
Палай, палай цей світ до в кінець!
Я просто зникну на нівець.

[Фінальний приспів]
Світ згнив – тут немає правди,
Лиш цинічний порожній фарс.
Моє тіло ще стоїть у цій залі,
Та мій розум уже в інший час.

Я зникаю в тумані з трави,
Мій квиток – це останній затяг.
Якщо вихід є тільки в собі,
То нехай мій дим забере весь страх.