Діагоналі

Бешкетуєш, юначе? А ззовні здаєшся розумним наче.
Хто тебе перевиховав, переіначив?
Пам’ятаєш, тоді у лютому
Обіцяли якісь мудаки салюти нам?
Ми тоді не повірили, а потім заплуталися
У вихорі підметів, присудків і означень.

Кажеш, втома, голод і спрага вже валять з ніг?
А хочеш, я навчу тебе, як правильно плавити сніг,
Так, щоби попіл – окремо, вода – окремо.
І хоча на смак воно буде так-сяк, а точніше – так собі,
Але c'est la vie, let it be… Не зважай, ковтай,
Очі примруж і згадай,
Як у школі заучував теореми…

І, може, будемо жити, будем шарить за тренди,
Відпустимо дреди, відкоркуєм вініщє.
Але чому ж нас ніхто, с*ка, не попередив,
Що цей світ вже ніколи не буде таким, як раніше?
Живемо дистанційно, кохаєм заочно,
Летимо хто куди світ за очі, крутим педалі.
А наші душі навхрест проклеєні скотчем –
Від кута до кута по діагоналі.

Сідай на моцика, стань крутим байкером,
Запиляй відосика, збирай вподобайки.
Які до біса лайки?! Лайки – то собаки, собаки – то пси.
А якщо вже взяв хреста на плечі – не сси, неси.
Бо інакше буде бардак, і якщо все піде не так,
То ніхто вже не почує в ефірі твої «плюси».
Ей, чувак, стопе! Ти куди попер?!
Першим йде сапер! І от що тепер?
І от як тобі там тепер?!

Але ж ти мусиш жити – щоби шарить за тренди,
Крутить дурні дреди, збирать френдів на вініщє.
Бо їх, як і тебе, с*ка, не попередили,
Що цей б***ський світ вже не буде таким, як раніше.
Що будем жить дистанційно, кохати заочно,
Будем летіти хто куди світ за очі, крутить педалі.
І душі проклеювати навхрест скотчем –
Від кута до кута по діагоналі.

Бачиш, юначе – я вже не плачу.
Той березень і мене перевиховав, переіначив.
Скотч тримається міцно, дави – не бійся.
Що відболіло – вже не рвоне. Дави добряче!
Що б там не було, але ми – живі.
І не питай навіщо - let it be, c'est la vie.
Щоб там не було - c'est la vie, let it be…
Нащо воно тобі? От нащо воно тобі?

А щоби ми могли жити – просто шарить за тренди,
Відпустити дреди, відкоркувати вініщє.
І бог з ним, що ніхто нас не попередив,
Що цей світ вже ніколи не буде таким, як раніше.
Можна жить дистанційно, кохати заочно
Й летіти хто куда світ за очі, крутить педалі.
Якщо душі проклеєні жовтим скотчем –
Від кута до кута по діагоналі.

Давай спробуєм жити…