МЕЛОДІЯ ДУШІ

Барвисті, рельєфні звуки
В кімнаті звучать моїй,
Як мамині ніжні руки
В обійми беруть свої.

Минулого дня турботи
Поволі зникають десь.
І щастям безмірним вкотре
Наповнююсь я увесь.

Мелодія лине й сяє,
В блакитну злітає вись ‒
Серденько моє співає
Й кохає, як і колись!