Остання любов

Скажи мені, любий, а хто я для тебе?
Троянда? Ромашка? Стеблинка гнучка?
Маленька синичка із поглядом в небо?
Чи ніжний метелик в полоні сачка?

Скажи мені, милий, так хочеться знати...
Невже ти не бачиш: Роки... Сивина...
Чому я для тебе так важу багато?
Невже, як раніше, кохана й одна?

Для мене ти, люба, як лагідне диво —
Небачене досі, та рідне до сліз.
Ти — мов відчуття після першої зливи,
Тендітність калини, чи скромність беріз.

Така невгамовна, прекрасна і... різна.
Якої не знав, та, нарешті, знайшов...
Ти, ніби черешенька з полиском пізня
Моя найсолодша остання любов...