Всесвіт

Одного разу... десь у Всесвіті,
Відбудеться перетин двох доріг.
І в цьом житті самотньом й тлінном,
Трапиться все... але в потрібний час...

І очі ті, що сняться по ночам,
Раптом свій погляд зупинять на мені.
І запорошена дорога стоптана ногами,
Закінчиться вже серед дня...

Одного разу... ми зіскучемся з тобою,
За тим теплом, що жаждить вся душа.
Та перешкоди перестанем бачить,
Й підем один до одного не поспішаючи...

Одного разу скажеш... досить болю!
Адже життя в нас із тобой одне.
Досить вже самотності й неволі,
Нехай же Всесвіт нам поверне все сповна...