Київ

З міста, що ракетами трощать,

До усього світу прокричу:

Цього року в Прощену Неділю

Я, здається, не усіх прощу!



Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!

Та у пеклі цих страждань й терпінь

Все ж стоїть золотоверхий Київ,

Бо його не зрушити нічим.



Ми усе здолаємо і вистоїм!

Потім ще і рештки приберем

Тих усіх, що були прислані загинуть

Отим лисим і нахабним упирем.



З вами я і вистою, й вцілію,

Бо ногами в землю міцно впрусь.

Я ніколи не прощу Росію.

...Та мабуть і Білорусь!