Романе, ти живеш заради життя

З перших днів, коли війна прийшла,
Ти не ховався, не шукав причин.
За Україну ти у бій пішов,
За рідний край, за мир для всіх родин.

Під Харковом, у чорному бою,
Ти впав на полі, скропленім кров’ю.
Побратими в ніч тебе знайшли,
Із темряви до світла понесли.

Ти був увесь скривавлений, ледь жив,
Та серце вперто билося у грудях.
І лікарі — Харкова, Києва, Львова —
Тримали життя твоє у своїх руках.

Понад сімдесят операцій пережив,
Сімдесят разів ти повертався з болю.
І кожен раз, долаючи страждання,
Ти доводив: сильніший ти за долю!

Немає правої руки, ноги, ока —
Та дух твій не зламати і війні.
Ти вистояв у найстрашніші ночі,
Бо віриш у життя і світлі дні.

А поруч — мама. Сильна і мужня,
Вона тримала серце, як могла.
Вона була з тобою день і ніч,
Тебе підтримувала, вірила й жила.

За тебе люди щиро помолились,
За тебе билися серця людські.
І сотні рук до неба простягались,
Щоб Бог подарував тобі життя.

Та боротьба іще не завершилась —
Попереду операції, шлях важкий.
Але Роман тримається і вірить:
Його чекає день новий, ясний.

Бо є заради кого жити й далі —
За діток, за рідних, за тепло.
За тих, хто поруч, хто його кохає,
За Україну, щоб добро перемогло.

Ти сильний, Романе. Ти незламний.
Ти вистояв там, де інші б не змогли.
Нехай Господь дарує тобі сили,
Щоб знову сонце у вікні зійшло.

І прийде час — ми віримо, настане,
Коли замовкнуть постріли й війна.
І над землею вільної країни
Замайорить щаслива Україна!

Ти живи, Романе! Вір і не здавайся!
Ти — приклад мужності для нас.
Нехай любов рідних і молитви
Тримають тебе щодня, щомить, весь час.

Україна переможе!
Україна буде жить!
А твоя незламна сила
Нас навчає — треба жить!