Коханий

Ти далеко, проте відчуваю .
Закриваю клильми і молюсь .
Вищі сили так слізно благаю,
Щоб вернули живого з війни.
Час спинився і дні сіро-тьмяні.
Зорепади не тішать вночі .
Так болить, хоч не має ще рани,
І на серці мов точать ножі .
Та зима роз'єднала два серця .
Два кохання, дві долі небес .
Розкидала по світу в безодню ,
І не видно кінця всьому й меж .
Дочекаюсь, надіюсь діждуся.
Хоч нелегке порою , проте ,
Я поплачу, тоді посміхнуся.
Разом сила, здолаєм усе.