battlegrounds

Таверна реве, я заходжу, мов буря на старті,
Крутиться рол, наче доля стискає у карті.
Мурлоки шиплять, демони рвуться у бій,
Та я тримаюся рівно, бо знаю: ця дошка — мій рій.

Грають у шанс? Хай грають, я — вірний розрахунку.
Їхня надія тане швидко, мов сніг на сонці в люту.
Хтось полює на Тіта, а я тихо сушу ефіри,
Щоб не дихали рівно, щоб падали, наче звірі.

Моє золото капає рівно, кожен хід — це наказ,
Я не шукаю удачу, бо я її роблю сам зараз.
Якщо хтось думає виграти — хай вибачає печаль,
Бо коли я збираю триплет — то починається лють і шквал.

Гра горить, а я стою, мов сталь,
Бій гримить, я не роблю крок назад.
Вони всі вірять у шанс, а я — в свій план,
І ця дошка знає: я тут чемпіон, не гість, не клан.

Гра горить, хай сиплеться пил,
Суперник мліє, мов вдарив грім.
Я не прошу, я забираю своє,
Бо Battlegrounds — це поле, де моя воля міцніша за все.

Кожен мій рух — як удар у землю,
Суперник чує його і стає вже тремким, немов тінь на стелі.
Вони чекають подарунків від Боба — ну-ну, чекайте,
Я ж вибираю момент і хрестом накриваю стадо, як вбивця у латах.

Коли росте мій стол, він росте для війни,
Я не лишаю ні простору, ні надії, ні тишини.
Там, де я бачу можливість — я беру все під нуль,
Бо моя стратегія різко стирає будь-який чужий пульс.

Хай вони грають у стилі “може, пощастить”,
Я граю в стилі “я прийшов — вам всім боліть”.
Гра не про милість, а про силу, мудрість і лють,
І я завершую партію так, як навчив мене мій внутрішній путь.

Гра горить, а я стою, мов сталь,
Бій гримить, я не роблю крок назад.
Вони всі вірять у шанс, а я — в свій план,
І ця дошка знає: я тут чемпіон, не гість, не клан.

Гра горить, хай сиплеться пил,
Суперник мліє, мов вдарив грім.
Я не прошу, я забираю своє,
Бо Battlegrounds — це поле, де моя воля міцніша за все.