Воїни Чілу

ІНТРО

Місто дихає димом, та в нас свої рими,
Ми ростем серед грому, не забувши про ритм.
Бачиш? Вулиці зимні, але серце ще плине —
Тут мелодія лине крізь бетон і біль ліній.

КУПЛЕТ 1

Сірі стіни шепочуть, що знову був важкий день,
А я рухаюсь рівно, навіть якщо світ на межі тем.
Рими падають в такт, як уламки під час тривог,
Та між кожним ударом я роблю наступний крок.

Я несу цей chill, бо інакше всередині тріщина,
Ми стоїмо на землі, де і ніч інколи надто різана.
Рими зміщаю навмисно, щоби чути, як тече звук,
Внутрішня рима грає в словах, ти оціни мій потужний look.

ПРИСПІВ (6 РЯДКІВ)

Ми йдемо крізь туман, де форсує нічний мотив,
Тихі тіні в бетоні, але рух наш завжди актив.
Ворог чує наш крок — і в повітрі стихає град,
Бо для нього ми шторм, і буде багато втрат.
Наші рими як клинок, що ковзає вглиб без слів,
Поки дихає земля — ми тримаєм Україну на своїх.

КУПЛЕТ 2

Я римую нерівно, бо світ теж не рівний,
Братик з посадки вилізе і сяде на першу лінію.
Тут внутрішня грає в словах, зовнішня підтягує зміст,
А подвійні в куплеті, як тоді ми тримали той міст.

У нас тут чіл не від ліні, а від того, що втома усім,
Ми навчилися жити на межі без зайвих проблем.
Коли серце стискає бетон, я вдихаю повільно,
І між нотами болю знаходжу свій ритм первинний.

Рими ловлять форму, стрибають між рядків,
Деякі падають підряд, як зграї мертвих птахів.
Інші віддалені, але повертаються в фіналі,
Щоб ти відчув, як ми застряли в спіралі.

Так що слухай цей звук, коли Україна мовчить,
Коли в горлі тривога, коли ніч не спить.
Це не втеча, це спосіб триматися в грі,
Бо ми живемо тут, і ми живемо в ній.

Мелодійний наш шлях між руїнами днів,
І цей вайб серед бурі — доказ, що ми живі.

ПРИСПІВ

Ми йдемо крізь туман, де форсує нічний мотив,
Тихі тіні в бетоні, але рух наш завжди актив.
Ворог чує наш крок — і в повітрі стихає град,
Бо для нього ми шторм, і буде багато втрат.
Наші рими як клинок, що ковзає вглиб без слів,
Поки дихає земля — ми тримаєм Україну на своїх.

ПРИСПІВ (ФІНАЛ)

Ми йдемо крізь туман, де форсує нічний мотив,
Тихі тіні в бетоні, але рух наш завжди актив.
Ворог чує наш крок — і в повітрі стихає град,
Бо для нього ми шторм, і буде багато втрат.
Наші рими як клинок, що ковзає вглиб без слів,
Поки дихає земля — ми тримаєм Україну на своїх.