Ака

Куплет 1
Ну що ж ви робите, дурні?
Він тягне автомат в руці.
А в нього — грижа, сьома вже,
І кров пульсує на плечі...
Він ляже тут, не впізнаєте —
Його обличчя в труні.
Лиш тінь похилиться над вами,
Та вже не буде помсти… ні.

Приспів
Бо помста — це ми,
Вже поруч з вами стоїть.
Коли забули ви про нас —
Тоді вона й прийшла в цю мить.
Ми вже горим, ми вже мовчимо,
У пеклі — тіло й дух.
А ви усе питаєте:
"Чому це має бути мій рух?"

Куплет 2
На півдні — крок назад знову,
Великі втрати серед нас…
А ви живіть — ми пам’ятаєм:
Нас менше вже, ніж було вас.
«Це всі?» — питаєте байдужо.
«Навіщо я?» — питаєш ти…
А ми лиш кров’ю зупиняєм
Оцю безодню — за хрести.

Приспів
Бо помста — це ми…
І ми її тримаєм в руках.
Не крикнем «помсти!» — ми підем
У вічність з болем у очах.
А вже коли ляже останній —
В труні останній наш герой…
Тоді до вас прийде цей танець —
Кривавий, з вітром і журбою.

Брідж / речитатив
"Допоможіть!" — кричите…
Але ніхто не встане з труни.
Забуті воїни відвернуться,
І буде темрява… без вини.
Пізнаєте, як ми горіли,
Як у вогні кричали ми…
Та буде тиша. Вічна. Стала.
Аби ж… аби ж у труні.

Лише під вистріли ЗЕНІТОК
Хтось крикне в небо:
«О, вони живі!»
…але вже ні.