Війна

Свинцеве небо, чорна ніч безкрая,
І попіл сиплеться, неначе сніг.
Земля тремтить, і тиша завмирає,
Лиш біль і розпач, і страждання вік.

Сліди від танків, рани на дорогах,
І кров’ю вмитий кожен клаптик тут.
В думках молитва, на устах тривога,
І душі втомлені до неба йдуть.

Ніхто не знає, що чекає завтра,
Чи буде сонце, чи і далі мрак?
І кожен крок – це вирок, чи то правда,
Що доля пише свій жорстокий знак.

О, як же важко, серце розриває,
Дивитись в очі тим, хто вже пішов.
І пам'ять знов і знов нагадує, зганяє
Той біль, що в душах наших спокій віднайшов.

Коли скінчиться біль, і рани заживуть?
Коли настане мир, і тишина впаде?
Я вірю, що світанки нові розцвітуть,
І світле майбуття на землю знов прийде.