По ра (8) Олесь Бердник 1977 баллада

В лоні чужому, в чужому погної
Вмре, перемелеться добре зерно,
Із чемерицею, із блекотою
Злучиться, може, навіки воно.
Виростуть з нього розбійники люті
Вже ненависники давнього Ра!
І понесуть вони плаху і путо
Всім хто не зрікся любові й добра
Ну а поки теє буде
В світі многоликому
Заспівали знову люди
У Полі у Дикому
Знову давня Хортиця
До Вкраїни горнеться
Стане вже вона віднині
Всім рабам поборниця!
Україна розп’ялася
На чотири на шляхи
Лізуть турки і татари
Москалі та ще й ляхи!
Стогнуть діти у Скутарі?
Не журіться матері
Підшукайте добру пару
Зачинайте на зорі!
Гей виховуйте ночами
Те дитя козаче
Бо ж за новими харчами
Чорний ворон кряче!
Гук гук! Базавлук!
А у мене добрий лук!
Серед Січі поміж луків
Чути стукіт закаблук!
Героїчна наша Січ
Корчмами оточена!
Миша лізе в темну ніч
Миша позолочена
І писати вміє миша
І військову справу зна
Тихо тихо в душу дише
Радить радоньку вона
Байда в Стамбулі висить?
Весело регоче?
Треба так. Тихо цить!
Одвертайте очі!
Тішить нервоньки Варшава?
Залива свинець за шкіру?
Гине Гуня? Наша слава!
Наливайко? То ж за віру?!
Гей гей козаки!
Душі янголині
Як були ви сліпаки
То такій донині!
Повалили всі фортеці
Перейшли усі мости
Ну а мишки між собою
Не могли таки знайти!
А Богдан? Що ж Богдан
Богом даний гетьман
Булава гарний стан
Є талант є талан
Як ударив буйний хміль
В серце України
Як упала на постіль
Так і спить донині!
Все було все було
Будяками поросло
Трин трава трин трава
Щось болить голова!
Жінко що ти верзеш?
Похмелитися дай!
Як стаканчик смикнеш
Попадеш знову в рай!
Козаки? Кізяки
То коров’ячі стежки
Щось там мелють про минуле
Ті учені диваки
Ера в нас тепер яка?
Дивна і незвична
Україна електрична
Ще й кібернетична!
В Запоріжжі ресторан
Січчю називається
Електричний Дніпрельстан
З Хортицею знається
А правічна Хортиця
У майбутнє горнеться
Плюнула на козаків
Бісова притворниця!
Молоточком тихесенько
В лоб в лоб!
А на сцені козаченьки
Топ топ!
По всім світі хвалять люди
Вра! Вра!
А вороння на безлюдді
Кра! Крра!
Годі Мамо годі нам журитись!
Проминула та страшна пора
Нову казку шепче древнє жито
І встає над світом Батько Ра
Підемо окрадені і голі
Підемо убогі і святі
У Правічне Отче Дике Поле
Між квітки пахучі і густі
Україна Зоряна Дівиця
Всіх покличе з тої далини
І до Неї прийдуть поклониться
Нові діти Нові Ра Сини

21 вересня 1977 р.