Подумай

Ми з легкістю коханих ображаєм,
Лише тому, що настрою - не має...
І так виходить, що не помічаєм,
Як ми наносим величезний біль...

Слова, як горобці, їх вже не вловиш!
А ранять - точно в серце купа стріл...
І якщо щось сказати хочеш,
Подумай! Щоб вже завтра не жалів...

Адже кинуте - не подумаючи - слово,
одного разу зробить так багато лиха...
І від такой непрошеной образи,
В душі залишиться глибокий слід...

Звичайно час тихенько ліче,
Погане допоможе нам забути...
Але щоб один одному душі вже не калічить,
Подумай! Перш ніж говорить...