Думаєш мила

Думаєш, мила, це легко і просто?
Узяти й забути тебе, нібито страшний сон?
Та в цій квартирі кожна простинь
Пам"ятає твій перший й останній стон!

У цих стінах вечорами гуляють примари,
Та й б"ється посуд і фото на полицях горять.
Мені казали, що істина бачиться здалеку!
Істина в тому, що не вірив я істині даром...

Істина в тому, що ні час, ні горілка не лічить.
Істина в том, що і камені вміють ридати.
Мені не стає з кожним тижнем легше.
Весь календар, це - наш шифр із дат.

Я постою, покурю на балконі,
Погляд окину на гарний світанок.
Викинув допал, скомандую серцю «По конях!»,
Сяду за стіл, і писать...
І писать...
І писать...