Мережаний світ

Я дивлюсь на зорі – темний небосхил,
Я б злетіла в небо, та не маю сил.
Прихилила б небо, та слабка рука,
Мов крило лебідки – чиста та легка.
Гляну на долоню – мережаний світ.
Серед доленосних - натяки на зліт.
Посміхнусь щаслива, прожену біду,
І усі незгоди нанівець зведу.
Обернуся в поле, вмиюся дощем,
Огорнусь туманом, нібито плащем.
Захвилююсь морем, птахом полечу,
Запалю у небі місяця свічу.
Гляну на долоню – мережаний світ.
Серед доленосних - натяки на зліт.
Посміхнусь щаслива, прожену біду,
І усі незгоди нанівець зведу.
Я б перетворила ніч на день ясний,
Щоб по всьому світі цвіт буяв рясний.
А сама залишусь там, де небокрай,
І де зорі падають, наче водограй.
Гляну на долоню – мережаний світ.
Серед доленосних - натяки на зліт.
Посміхнусь щаслива, прожену біду,
І усі незгоди нанівець зведу.
Я б зібрала зорі, заплела б в косу,
В пригорщі зібрала б вранішню росу.
Я б росою вмила темний небосхил,
У який злетіла б, та не маю крил…