Два сусіди

[Verse 1]
В одному дворі, де облуплений мур,
Жив Петро на третьому — майстер натур.
А через стіну, де скрипів коридор,
Старий Микола беріг свій мотор.

Щоранку сварились за місце біля хвіртки,
За чийого пса, за недобрі записки.
Та кожен знав мовчки, коли гримів грім:
Самотньо лишатися важче усім.

[Chorus]
Два сусіди, дві вперті голови,
Два роки поруч — і стільки розмов.
Коли біда постукала в двері,
Вони стали ближчими, ніж були вчора.
Два сусіди, один старий двір,
Одна лавка під кленом до ранніх зор.
Не кров'ю єдині, та правдою живі —
Два сусіди, а серця як брати.

[Verse 2]
Одної зими занедужав Микола,
Снігом завалило дорогу до дому.
Петро приніс йому хліб і таблетки,
Підклав під двері записку коротку.

А навесні Петру згорів гараж,
Вогонь забрав і інструмент, і дах.
Микола продав свою давню машину,
Щоб друг не почав своє життя з руїни.

[Chorus]
Два сусіди, дві вперті голови,
Два роки поруч — і стільки розмов.
Коли біда постукала в двері,
Вони стали ближчими, ніж були вчора.
Два сусіди, один старий двір,
Одна лавка під кленом до ранніх зор.
Не кров'ю єдині, та правдою живі —
Два сусіди, а серця як брати.

[Bridge]
Тепер біля хвіртки стоять два стільці,
І сварки лишились у старій книжці.
Як вечір сідає на мокрий асфальт,
Вони ділять хліб і мовчать без образ.

[Chorus]
Два сусіди, дві вперті голови,
Та вже без образ і без зайвих слів.
Коли життя розсипається в скло,
Хтось поруч підставить своє плече.
Два сусіди, один старий двір,
Одна лавка під кленом до ранніх зор.
Не кров'ю єдині, та правдою живі —
Два сусіди, а серця як брати.

[Outro]
В одному дворі не стихає розмова,
Два сусіди сміються — і тиша здорова.