Балада

Замок печальний на скелі стоїть,
Високі мури, глибокий рів.
В замку красуня, ночами не спить –
Чека чоловіка й синів.
Чека чоловіка й синів.

Розміренно сунуть, за строєм стрій,
Закованних в бронь, ворогів.
Життя чи смерть – вгадати зумій
Для купки захисників.
Для купки захисників.

«Що ж вої, вперед! За землю свою!»-
Знайомі до болю слова…
І кров, як вода, в жорстокім бою,
Та переможний ріг не співа.
Та переможний ріг не співа.

Засипали степ, тіла ворогів,
Лицарів троє лиш вперто стоять.
Та так перемогти й не зумів,
Кинувся ворог втікать.
Кинувся ворог втікать.

Рідна, не плач, повернулися ми,
Хай зранені, проте, живі.
Підіймемо ж чари, браття, за тих,
Хто в бій йде за землі свої!
Хто в бій йде за землі свої!

Замок печальний на скелі стоїть,
Високі мури, глибокий рів.
В замку красуня, ночами не спить –
Чека чоловіка й синів.
Чека чоловіка й синів.